?

Log in

No account? Create an account

Верхняя запись 14 окт, 2019

“Чесно кажучи, тоді ми розуміли — радянську бюрократичну машину нам не повалити. Але ми хотіли продемонструвати юному поколінню і нашим нащадкам, що без власної держави, без своєї армії, без опору гнобителям всіх мастей їх будуть знищувати, як поголовно знищували тих комуністів у ВКП(б) України, котрі стояли на національних позиціях”. http://bit.ly/2nF1BkC

Це слова Василя Кука, який став головнокомандувачем Української повстанської армії після загибелі Романа Шухевича. Армія, що була створена 77 років тому, боролася за відновлення української державності. Воїни УПА билися з німецькими та совєцькими окупантами, зазнавали репресій та жорстоких розправ, а лідери визвольного руху були персональними ворогами Совєцького Союзу.

Сьогодні річниця створення УПА, а також День Захисника України. Нині наші захисники та захисниці не ховаються у криївках та не ведуть підпільну боротьбу. Ворог усім добре відомий, а війна йде на наших територіях. Підступність цього ворога лише вдосконалилась із роками.

Росія намагається продати нам імітацію миру, в обмін на здачу наших територій, і в обмін на зраду пам`яті про загиблих героїв. Нам пропонують перетворити на “сіру зону” території, за які віддали свої життя наші захисники. Нам пропонують змусити військових відступити. Пропонують залишити людей, відданих Україні, сам на сам, із окупантами та колаборантами.

Сьогодні була у Києві у Залі пам`яті. Тут щодня згадують захисників, що загинули на війні з Росією — їхні імена зачитують із книги пам`яті. Послухати це — потужна пігулка від компромісів із ворогом. Та нагадування, що маємо за кожної нагоди дякувати нашим захисникам та захисницям. Не лише у свято варто пам’ятати, що #ЗавдякиТобі наше життя та боротьба триває.

Зі святом, наші захисники і захисниці! ❤🖤

На фото Ольга Бенда — старша солдат, яка служила у 72-ій окремій механізованій бригаді.



Лисичанск - без воды. В городе объявлен режим ЧП. Отложены даже операции в больницах.

Прилуцкая табачка (British American Tobacco) - без работы.

Компания Japan Tobacco Inc Украина остановила производство в Кременчуге.

В Днепре - останавливается "Петровка" (завод Петровского)

В Каменском (Днепродзержинск) - тоже останавливается завод

У Киева, ЗЕ-уряд забирает 4.000.000.000 гривень. Об этом написано на странице КМДА (прощайте, инфраструктурные проекты! Прощайте, новые станции метро!)

У меня только один вопрос.
Помню, в апреле-июле мне говорили, что "зато будет весело" и "зато посмеемся".
Почему не смеется никто?

Где смех, где радость, ребята?
Почему не радуемся?

А.Левитов

21 окт, 2019

ЗНЕЦІНЕННЯ, ЯК ТЕХНОЛОГІЯ

Йде 423р. до н.е. Величне давньогрецьке місто Афіни ще на піку своєї могутності, хоча десь там на горизонті уже маячать контури всім відомої полярної лисички на кінцях списів спартанських фаланг (йде, бляха, війна!). Цього ж року видатний афінський КВНщик – ой, вибачте – поет та драматург Аристофан, якого ще іменують «батьком комедії», вперше ставить п`єсу «Хмари». В творі він в`їдливо та безпардонно критикує й знущається із найвидатнішого афінського філософа Сократа та з його філософської школи. Перепадає як і самому мудрецю, якому Аристофан тупо приписує те, що той ніколи не робив (приміром, що дер гроші з учнів за навчання), так і його філософському вченню, яке автор безсоромно перекручує та пересмикує на свій лад. Але основні огріхи, в яких гострий на язик Аристофан дотепно обвинувачує Сократа – це зневага до законних богів із намаганням ввести нових (в п’єсі ними і є хмари), а також нагле розбещення молоді, яку той, нібито, навчає не поважати давню мораль (а зовсім не те, про що ви спершу подумали). Сократ в ті часи – знаний і відомий. Хтось його шанує, хтось ненавидять, комусь він – світоч мудрості, а комусь кістка в горлі. Проте після прем`єри «Хмар» над ним кепкують та потішаються всі Афіни. «А чого б і ні – прикольно ж постєбався, правда? Ти шо – шуток не панімаєш? Він зовсім не хтів його обідить – просто в тебе з чюствам юмара праблєми!» І все було б добре, якби через деякий час, коли Афіни стали потерпати від зубожіння та високих спартанських тарифів, Сократа зненацька не обвинуватили, не засудили та не стратили, змусивши отруїтись цикутою. Звинувачень, які привели до вироку, було лише два – зневага до богів та все те ж розбещення молоді. Щось знайоме вже, правда? І, до речі, ніхто навіть не подумав виступити на його захист. Бо всі громадяни Афін на 73% були впевнені в правдивості цих обвинувачень. «Не міг же брехати приколіст Аристофан, хай йому буде аїд пухом! Як він класно цього пихатого умніка в п`єсі сдєлав, а? Так тому брехуну і старому развратніку (баризі, алкашу – потрібне підставити) треба! І вопше – Афіни вже устали від цієї філософії!» Нічого не нагадує? А тепер уявімо собі, якби у них існувало наше безцінне і чесне телебачення? Плюс Дубинський з Мосійчучкою? Та ще й, прости Господи, Квартал 95? Думаю, навіть олімпійські боги не змогли б тоді відмитись від Мальдів, корупції та торгівлі на крові.

Гумор – це завжди була зброя, потужна інформаційна та ідеологічна зброя. Як і з кожною зброєю тут все повністю залежить від того, хто нею користується та для яких забаганок використовує. Це як із ножем – ним можна вбити, порізати сало чи врятувати когось на операційному столі. Тому найгірше, коли гумор стає інструментом ангажованих політичних замовлень для утвердження в суспільній думці хибних поглядів та фальшивих смислів. Коли він цілеспрямовано дискредитує, очорнює та принижує, безпардонно знецінюючи все, чого торкається. Коли підіграє найнижчим емоційним поривам простого обивателя –тупо поржати, обсміяти чи об когось повитирати ноги. Жертвою подібних маніпуляцій і став все той же Сократ. Але навіть він не підозрював, яку катастрофічну руйнівну силу може містити в собі гумор, коли опиняється в захланних, амбітних та безпринципних рученятах.

У 2005-му році досить відома тоді в Україні «Студія Квартал 95», що складалась із молодих та енергійних КВНщиків, всім кагалом переїжджає в Київ та одержує можливість на повноформатну передачу під назвою «Вечірній Квартал», на найпопулярнішому в той час телеканалі «Інтер»(!), зразу ж у прайм-тайм(!!!). Студія також зненацька отримує небувале до цього фінансування. Чому саме зараз? І чому так раптово? А все тому-що восени 2004-го в Україні відбувається дуже знакова подія – Помаранчева революція, і послуги перспективних та невибагливих в методах гумористів стають дуже і дуже затребуваними. «Квартал» моментально береться до справи і на повних парах починає мочити всіх, хто мав відношення до подій помаранчевої осені. І ось уже в суспільній свідомості починається бродіння, що «нє всьо так адназначна». Що в Київ під час революції приперлись ліниві безробітні западенці та тупі рагулі. Що Ющенко – ніякий, самозакоханий та покусаний бджолами самодур. Що Тимошенко – хитрозроблене та падке на гроші й владу стерво. Що Яценюк – нудний, переляканий та ні на що нездатний кролик-ботан, і т.д., і т.п. А тепер зробіть паузу і подумки згадайте, які асоціації у Вашій пам`яті прямо зараз в цей момент визивають згадані політичні персонажі? Частково співпадають з описаним вище? Якщо так, то я Вас вітаю: Ви піддались впливу стереотипів, нав`язаних прикольними криворізькими чувачками.
Натомість було і протилежне: мешканці українського Сходу у них – це працьовиті й самовіддані трударі, які «кормят всю страну», поки інші майданять (цей фальшивий стереотип радо використав ворог у 2014-му). Янукович – недалекий, але простий та прямий у спілкуванні мужик, в дошку свій пацанчик, який і в диню, при нагоді, може дати. А от Путін – недосяжне світило із далекого омріяного Всесвіту, про яке треба і жартувати акуратно, і згадувати не часто.

Все це низькопробне сміття методично роками вдовблювалось у свідомість телеглядача, пропагуючи узагальнений образ україномовного українця, як недолугого інтелектуально-обмеженого селюка, а України – як території повного безладу із ні на що не здатними прибацаними політиками. Як результат: повна деморалізація патріотичної й політично-активної частини суспільства, а на фініші – тріумф Януковича на президентських виборах в 2010-го. Ставка спрацювала – інвестиції в політизований треш-гумор виправдали себе на 120%.

В чому ж особливість цього гумору? Розрахований на невибагливого та всеїдного глядача, він паразитує на його найбільш примітивних та ницих прагненнях: висміюванні чиїхось вад та хиб, навішуванні стереотипів та ярликів, знецінюванні чужих успіхів та досягнень. Корінь всього цього – Совок, в якому в свій час жорстко засуджувався будь-який відхід від встановлених Партією норм, популяризувалась одноманітність, а будь-яке намагання виділитись нещадно переслідувалось та цькувалось. Перекочувавши із пост совкової свідомості на сцену цей примітивний прийом маскульту заграв новими фарбами – політичними, знецінюючи не лише опонентів та їх успіхи, але й ідеї, смисли, переконання, а то й просто святі для інших речі. Чого лише вартують жарти про «сеньйора-Голодомора», «Термос» та «Ав-ав-автокефалію», висміювання європейських перспектив України та систематичне оббріхування національних здобутків. Ми вже не кажемо про еталонні перли щодо «ебонітових палочок» на Майдані та України, як «актріси нємєцкіх фільмав для взрослих». Один з останніх шедеврів – сценічний номер про будинок Гонрарєвої, який «сгарєл ат стида» під веселий акомпанемент народної пісні «Горіла сосна палала». Неймовірно мерзотне видовище, яке перетворило цинічний злочин на веселе й радісне свято. Ми навіть здогадуємось, хто радів більше всіх і плескав в пухкенькі долоньки.

Отже, карколомний успіх на ниві навколополітичного гумору підтвердив новоспеченим геніям гри на роялі правильність вибраного напрямку. Тим більше від замовників не було відбою. «Деньгі платят – а хулі єщьо нада?» Крок за кроком монополізуючи гумористичну галузь, захоплюючи нові напрямки та ринки й засмоктуючи в свої тенета креативну молодь, студія «Квартал 95» уже із 2014-го року стала просто одноосібним ретранслятором та гігантською фабрикою трешу, фейків та пропагандистських штампів. Апогеєм цього шабашу обезцінювання й тотальної дискредитації став серіал «Слуга народу» із сюжетом, здертим з італійського аналога. Цей агітпроп якимсь чином попав просто у нерв денаціоналізованої та дезорієнтованої частини суспільства. А потім настав 2019-й…

А потім настав 2019-й і, хоп хей ла-ла-лей, чувачки, життєвим і сценічним кредо яких були повальна дискредитація та знецінення, зненацька перекочували із владних кабінетів в серіалі у владні кабінети в реалі. А тепер питання на засипку: скільки у цьому випадку вони продукуватимуть конструктиву? Не креативу, а саме конструктиву, бо креатив ще на Фуд-Корті протух! Правильна відповідь – близько нуля. Ми вже це бачимо у розвалі міжнародної підтримки України, дезорганізації державних інституцій, розгойдуванні економічної ситуації, згортанні судової та медичної реформ, втечі інвесторів, дезорієнтації армії, перспективі втратити Приват та ризиках втручання в Нацбанк. Бо не здатні персонажі, у яких ЗНЕЦІНЕННЯ стає невід`ємною часткою їхнього сценічного іміджу та намертво вростає у особисту систему цінностей, вести себе уже по іншому, по іншому мислити, по іншому приймати рішення. Потрібен титанічний труд, щоб зламати опір егоїстичного внутрішнього «я» та почати продукувати щось системне і суспільно корисне. Серед людей на це здатні лише одиниці і це точно не наш «пастрєл, што вєздє паспєл». Тому то в Україні зараз нормально працює лише те, куди поки не дотягнулись руки нашої «молодої команди» та ще одна пара пухкеньких рученят. А спілкування з ними активного громадянського та патріотичного суспільства в останній місяць нагадує бородатий анекдот про монгольського космонавта, якого б`ють по руках «туди не лізь!», «сюди руки не сунь!», «то не чіпай!», «ту формулу не підписуй!» і т.д. Не весело, але як кажуть: не вб`єш – не в`їдеш!
І щоб будувати нову країну – технологія знецінення та руйнування не допоможе. Вона просто не підходить. І гумором та креативом її не заміниш. Тут треба бути державником – тобто будівничим держави. Інакше, чекає весела дорога в прірву й народ на якомусь етапі може попросити своїх слуг знайти іншого господаря.

#Читаємо_вголос Ярослав Денека





Посилання на цю мерзоту
Закликаю заходити за посиланням, і СКАРЖИТИСЯ в Ю-туб на цю мерзоту: Пропаганда тероризму, Насильницький або відразливий вміст, Ненависницький або образливий вміст, Шкідливі й небезпечні дії.
Можна кидати ДЕКІЛЬКА скарг!

Volodymyr Ariev:

Я раніше не просив про щось подібне, але терпіння луснуло.
Хто бачив цей огидний виступ хору імені Верьовки з 95 кварталом і відчуває те саме:
1) Зайдіть на сторінку Національного хору імені Верьовки і... можете не стримуватися у висловах.
2) 21 листопада хор Верьовки виступає в Палаці Україна. Вони мають запам‘ятати цей концерт.
3) повністю підтримую ініціативу Iryna Gerashchenko відмовитися від запрошення хору Верьовки на виконання гімну України під час відкриття/закриття сесій ВР.
Вони тим ротом не мають морального права співати гімн.

Вибачте за різкість, але ви сьогодні бачили наочний приклад, як за один ганебний прогин під Коломойського втратити сторічну репутацію.
__________

Роман Шрайк:
С интересом читаю посты в стиле "ой, а то вы не знали, что квартал - дно".
Уверен, что большинство из них написаны искренне.

Давайте объясню, почему песня про "сгоревшую хату гонтаревой" - это не просто "быдло-юмор".
Быдло-юмор - это снять штаны и показать зад публике.
На такое есть свой потребитель, но это другая история.

Наша история - это снять штаны и нагадить на избитого человека.
Между низкопробностью и глумлением - есть разница.
От первой можно просто брезгливо воротить нос, а вот второе - откровенно пугает.

20 окт, 2019

В последнее время в разговорах о мире и войне на Донбассе преобладает дискурс «Простые люди в войне не виноваты». Виноваты Россия, совершившая агрессию, и Украина, не сумевшая защитить своих граждан. А «простые люди ни при чем».

Но так ли это?

В апреле 2014 года на одном из митингов под Мариупольским горсоветом стояла женщина и держала в руках плакат «Ждем вежливых людей».

23-52-31-miting-razvorot_5daa1579cfdee.jpg
А на митингах в Донецке люди звали Путина. «Путин, защити нас», - кричали они.

2 мая 2014 года в Славянске местные жители блокировали десантников ВСУ на подступах к городу со стороны поселка Андреевка. А еще местные перекрыли железнодорожный переезд, не дав украинским военным проехать. Возможно, не сделай они этого, Донецк сейчас был бы свободен.

После захвата Донецка боевиками местные жители присоединились к террористам и вместе с ними грабили город. В частности, они вынесли все товары огромного торгового центра «Метро». В Мариуполе, кстати, сгоревший горсовет разграбили тоже не инопланетяне, а местные жители. Пожар случился на третьем этаже. Нижние почти не пострадали от огня. Они пострадали от рук мариупольцев.

А помните Ирину Довгань, которую привязали в Донецке к столбу вместе с украинским флагом? Десятки людей проходили и плевали ей в лицо, били ногами.


В Павлополе местная жительница рассказывает, как в 2014-м некоторые павлопольцы выгоняли из поселка украинских пограничников.

Все эти и многие другие люди, кто пытает украинцев в застенках «МГБ ДНР», кто делит квартиры и машины переселенцев, кто ходит на марши и митинги, организованные оккупационной властью, машет флажками фейковой республики, кто здесь, в Мариуполе, до сих пор собирается под горсоветом и обсуждает планы мести своей стране, кто, являясь гражданином Украины, заявляет, что независимого государства Украина не существует, – действительно ни в чем не виноваты?

Знаете, немцы, которых можно считать экспертами в вопросах коллективной ответственности, уверены: каждый, кто не сопротивляется злу, - виновен.

Немецкий писатель, философ и публицист Карл Яспес после Второй мировой войны написал книгу «Вопрос виновности», в которой выводит разные виды виновности общества за действия и ситуацию в своей стране. Он выделяет криминальную виновность (это когда люди, находящиеся в оккупации или наоборот, являющиеся частью тоталитарного государства, совершают прямые криминальные действия – убивают, грабят и так далее), политическую виновность («каждый человек отвечает вместе с другими за то, как им правят»), моральную виновность («преступление остается преступлением, даже если совершается по приказу») и метафизическую виновность («если я ничего не делаю для того, чтобы предотвратить зло, - я тоже виновен»).

Яспес подчеркивает в своей книге, что не за всякую вину нужно наказывать. Но каждую вину нужно осознать. Иначе – всё может повториться снова, писал он для немцев.

Он был не один в то время. Вся немецкая интеллигенция после поражения Германии во Второй мировой писала книги, статьи, выступала публично, призывая немцев к покаянию. Однако путь к покаянию за злодеяния Германии оказался слишком долгим – около 20 лет.

Российский публицист и документалист Леонид Млечин много лет изучал феномен немецкого покаяния.

Он говорит, что немцы воспринимали Нюрнбергский процесс как месть победителей над побежденными. Они считали злом Гитлера, нескольких его ближайших соратников, но себя – ни в коем случае. Да и всех остальных, кто служил «Третьему Рейху» - тоже. «Они же просто выполняли приказ», - говорили немцы.

Американцы организовали для немцев поездки в концлагеря. Вы думаете, посещение концлагеря пробуждало в немцах чувство вины? Ничуть не бывало. Они ужасались, а потом говорили: «Мы не знали, и мы тут ни при чем, у других жизнь еще тяжелее была» или «Да это все подстроено. Вы специально раздели людей, на самом деле у евреев были вши, и их раздели, чтобы продезинфицировать». То есть немцы просто блокировали свое чувство вины, придумывая самые разные отговорки.

На фото - жители немецкого города Людвигслуст осматривают находящийся поблизости концлагерь, 6 мая 1945 года. Фото с сайта razboiulpentrutrecut.wordpress.com



«Я последние годы много читал воспоминаний антифашистов, вернувшихся в Берлин и в другие города в мае-июне 1945-го. Они-то думали, что немцы встретят их как освободителей, а немцы смотрели на них как на оккупантов. Весь народ, за малым исключением, смотрел на победителей как на оккупантов, которые просто навалились и задушили немецкий народ, который вел справедливую войну, в которую его втянули. Не немцы начинали войну, Германию втянули, немцы сражались за справедливое дело, но их одолели, потому что весь мир возненавидел их. Весь мир завидует немцам за их высокую духовность, за их ненависть к торгашеству, к материализму. Высокодуховную нацию задушили, а теперь они творят здесь месть – это месть победителей. Вот таково было представление немцев о реальности», - говорил Млечин в одном из интервью.

Осознание своей вины пришло к немцам только в 60-е годы.

В 1959 году, всего через 14 лет после победы над Гитлером, была осквернена синагога в Кельне, подобные случаи отмечались и в других городах Германии. Началась вторая волна антисемитизма. И стало понятно: это результат политики замалчивания прошлого.

И в это же время в Западной Германии началось молодежное движение против нацизма и антисемитизма. Выросло целое поколение молодых людей, которые учились в школах и университетах, лишённых нацистской пропаганды. Эти молодые люди пришли в ужас оттого, что многие из тех взрослых, кто живет рядом с ними, – совершали преступления и не наказаны. И они вышли на акции протеста, требуя справедливости и публичного осуждения нацизма. Примечательно, что в ГДР этого не происходило.

Дело в том, что антинацистское воспитание в ГДР и ФРГ проводилось по-разному. В ГДР сразу перестреляли всех, кто был связан с Рейхом, а потом начали строить советское тоталитарное государство. Молодым людям не сделали «прививку» от нацизма, потому что сами мало чем отличались от Гитлера.

Сегодня можно видеть результат – именно в восточной Германии процветают праворадикальные партии. А МВД Германии зафиксировало в 2018 году 20-процентный рост правонарушений антисемитского характера.

В ФРГ бывших пособников нацистов вынужденно брали на работу (потому что дефицит кадров – некому было работать, говорили чиновники). Потому и преступления их замалчивались. Расследования не проводились. И только интеллигенция Германии кричала о том, что вина за нацизм лежит на каждом немце.

В 60-е, после начала массовых акций протеста молодежи, в Германии, в отдельных землях, начались процессы над бывшими нацистами, которые до этого спокойно жили себе, бед не зная. Один из самых громких процессов тех лет, приковавший внимание всей Германии, был над охранниками Освенцима. Было и много других процессов в тот период. Эти расследования не заканчиваются и сейчас, пока жив хотя бы один человек, виновный в преступлениях нацистов. Даже если ему сегодня 100 лет.

Именно тогда, в 60-е, и сформировалось в немецком обществе устойчивое понимание: виноваты все, кроме тех немногих, кто оказывал сопротивление Гитлеру. Виновны тем, что молчали, тем, что голосовали за партию нацистов, что все как один поднимали руку приветствия «Хайль, Гитлер», встречая знакомых на улице.

Спросите, зачем всё это самобичевание Германии? А чтобы «никогда больше», а не «можем повторить», как у наших соседей.

Без осознания своей вины – нет работы над ошибками, а значит, все повторяется.

Вспомните, как в СССР развенчивали культ личности Сталина. Его объявили тираном со сцены ЦК КПСС. И все. Никакого народного покаяния за доносы, пособничество, соучастие в преступлениях сталинизма не было. И что мы имеем в итоге? А то, что сегодня многие люди не только в России, но и в Украине называют Сталина эффективным менеджером. То есть люди считают прямое убийство нескольких миллионов своих сограждан - эффективным управлением страной.

Есть серьезные опасения, что отсутствие осознания своей вины в развязывании нынешней российско-украинской войны, в будущем может обернуться трагедией, по масштабам не меньшей, чем мы переживаем сейчас. Людей, поддержавших тоталитарную Россию, у нас зашептывают, успокаивают и убаюкивают. «Вы не виноваты, вы простые люди… Это все пропаганда…»

Очевидно, что в чем-то все-таки виноваты…

Зубную боль действительно можно забалтывать, заговаривать, убаюкивать, но зуб все равно придется лечить.

У нас пока рецептов для лечения нет. Стратегии по Донбассу - нет.

Но когда к ее разработке все-таки приступят, очень важно, чтобы она включала не только план по восстановлению украинской власти и инфраструктуры, но и план, как нам жить потом рядом друг с другом. Как примирить тех, кто считает, что ни в чем не виноват, и тех, кто боролся за Украину и пострадал за нее. Без осознания своей вины (не только "простыми людьми", но и властями, журналистами, работавшим на российскую пропаганду - всеми), без начала разговора на эту сложную тему, боюсь, никакого мира здесь не будет. Даже если «просто перестать стрелять».

Анна Романенко

Тэги:

Сегодня произошло одно крайне неприятное для Бени Каломойского событие.
Апелляционный суд Лондона и Уэльса удовлетворил апелляционную жалобу "Приватбанка" на решение суда первой инстанции, которым признали дело банка против его бывших владельцев (Коломойского и Боголюбова) таким, которое не является в юрисдикции этого суда.

"Судебный приказ о всемирном арест активов, который был получен в декабре 2017 года, остается в силе до вынесения судебного решения по существу.
В своем решении, Апелляционный суд Лондона в полной мере удовлетворил апелляционную жалобу Приватбанка по всем вопросам, полностью отменив решение, вынесенное судьей Фанкортом в декабре 2018 года", - говорится в сообщении.
Судьи Апелляционного суда пришли к выводу, что "банк имеет достаточное для судебного разбирательства дело для полного возмещения 1,9 млрд долл США (включая процентами - 3 млрд долл США) как заявлено в исковых требованиях".
_________________________
Смотрите, в чем проблема британского правосудия для Бени.
Это почти лонгрид, поэтому устраивайтесь поудобнее.

Беня КАТЕГОРИЧЕСКИ отказывается появлятся в Высоком суде Лондона.
Дело в том, что этот суд может рассматривать ЛЮБЫЕ сделки, даже самые неформальные.
Джентельменское соглашения на словах тоже покатит.
Хоть карточные долги, хоть политическое решалово - похй вообще.

Так, например, совсем недавно, в 2016 году, Коломойский в этом же суде должен был сойтись с Пинчуком.
Суть дела была в том, что Пинчук утверждал что приватизацию Криворожского железнорудного комбината группа Приват, а конкретно Беня и Боголюбов, проводили в интересах Пинчука. В смысле, за его бабки.

Последний год правления Кучмы. Надо было купить комбинат, так чтобы не возникло вопросов и нытья про зятя Кучмы, да и о происхождении средств не надо было никому объяснять.
Беня взял бабки у Пинчука и купил комбинат, чтобы потом передать.
Естественно, Пинчуку Беня комбинат не передал, хотя поставил на комбинат людей Пинчука.
А потом Беня еще и продал доляху в комбинате Ахметову, многократно усугубив ситуацию для Пинчука.


Короче, Пиня подал в суд, в тот самый Высокий суд Лондона.
Как только суд согласился рассматривать дело по существу Коломойский пошел на мировую и согласился урегулировать спор с Пинчуком во внесудебном порядке.
На условиях Пинчука.
2 миллиарда баксов.
Хотя до этого Беня отрицал и говорил, что на самом деле Боголюбов и Беня по заданию Пинчука доили Укрнафту для пополнения избирательного фонда Кучмы(и своих карманов). Это типа Беня так компроматом давил на Пиню.

Понятно, что все это говномутство с покупкой на фиктивного собственника комбината было построено не на документах, а чисто на словах.
Но Высокий суд Лондона разбирает и такие случаи.


Беня отказался появлятся в суде Лондона потому что Пинчук обвинял Беню в нападении на своих юристов.
Причем предположительный организитор нападения - бывший охранник Коломойского Сергей Никитченко был найден мертвым, сразу после того как юристы Пинчука его обвинили.


Врать Высокому суду Лондона нельзя: поймав тебя на лжи, суд перестает слушать твои аргументы.
Сказать правду - получишь срок.

В общем, получил Пиня свои два миллиарда или чуть меньше.
Кстати, получил в офшорах и не заплатил в украинский бюджет ни копейки денег.
Гимна вам на лопате, жебраки, - вот такой вот "меценат".


Сейчас - абсолютно аналогичная ситуация.
Высокий суд Лондона скоро начнет рассматривать дела Привата по существу.
Юристами у Привата - те же самые ребята, что были у Пинчука. - Hogan Lovells.


Во время рассмотрения дела по существу, Беня легко может наговорить себе на срок в США.
Тем более ничего не мешает, например, ФБР слить свои материалы дела судье и порекомендовать задать некоторые очень неудобные вопросы.


Однако Боголюбов и Беня УЖЕ предоставили залоговые активы для суда(причем сумма залоговых активов больше чем Беня+Боголюбов оценены в списке Форбс, лол).

Активы арестованы.
Вывод их из под ареста - целая спецоперация, возможно преступление и гарантированный проеб в суде.
Дать показания, хуцпа там не прокатит - вероятный проеб в суде и срок для Бени уже в США.
Отказаться дать показания - проеб в суде.

Затягивать рассмотрение в Высоком суде не вышло (там было у Бени пару хитрых красивых схем).
Апелляция сказала, что все что рассматривается в суде - будет рассматриваться отдельно.


Мировое соглашение?
Только по этому иску - 3 миллиарада баксов сумма.
А ВЕДЬ ЭТОТ ИСК ТОЛЬКО ПРО ТУ ЧАСТЬ БАБОК КОТОРАЯ МЫЛАСЬ ЧЕРЕЗ БРИТАНСКУЮ ЮРИСДИКЦИЮ. Есть серьезное предположение, что подобного пи@деца? семейный бюджет Боголюбова с Беней не потянет.


Заключить мировое соглашение на меньшую сумму или с рассрочкой с процентами?
Возможно - но тут не выйдет договорится посередине, так чтобы подписавший эту мировую в Кабмине чиновник, тоже не поехал на допрос в ФБР. Коррупционный знаете ли ситуэйшн.

Короче, не так уж много хороших сюжетных линий бля Бени наблюдается.

Но есть один сильный ход.
Да, разбирательство в Высоком суде уже нельзя остановить.
Но можно ослабить позицию самого "ПриватБанка" - п
олучив над Приватом контроль ДО окончания Лондонского суда.
А дальше, все дороги открыты - можно отказаться от услуг юристов. Не давать документы.
Много разных способов есть.


Так что я ожидаю серьезной активизации Бени по вопросу ПриватБанка именно в украинских судах.
Или попытки наехать на юристов (хотя они в Лондоне, но у них есть консультанты тут).
И ожидаю атак на менеджмент Привата и его Набсовет.

Спросите у Пинчука - он знает, как это бывает, и на что Беня готов за два миллиарда.

Антон Швец

[reposted post] Чё там у Трампа?)

Спикер Палаты представителей Конгресса Ненси Пелоси и глава Комитета по разведке Палаты Адам Шифф дали конференцию о том, на какой стадии находится расследование в рамках процедуры импичмента Трампа.

Напомню, что Пелоси объявила о начале процедуры импичмента 24 Сентября.
Также напомню, что для начала процедуры импичмента (вопреки распространяемым кремлевским темникам) Конституция США НЕ требует голосования всем составом Палаты представителей - достаточно официального объявления Спикером (что Пелоси и сделала 3 недели назад).
Таким образом, мы находимся на первой стадии процедуры импичмента сегодня - расследование в комитетах Конгресса.

Во вчерашнем вечернем посте я писал, что в Конгрессе уже заслушали 4-х ключевых свидетелей и на этой неделе ожидаются еще три, то есть, расследование проходит очень интенсивно (также выписаны десятки новых повесток на предоставление документов в Конгресс свидетелям Трампгейта).
Также Пелоси заявила, что Палата представителей не планирует голосование полным составом Палаты представителей пока. И это единственно логично и правильно - процедура запущена, расследование в самом разгаре - всё идет по-плану (но уверен, что росс. СМИ сегодня выйдут с заголовками - Палата представителей откладывает голосование и тп).
Конгресс действует единственно верно - доказательств вины Трампа и его сообщников должно быть больше, чем достаточно, и они должны быть больше, чем железные.
А вот когда расследование закончится, тогда Палата представителей обязана (в соответствии с Конституцией) вынести на голосование в зал вопрос предъявления обвинений президенту.
Импичмент считается вынесенным, если простое большинство Палаты представителей (половина+1 голос) проголосует за предъявление обвинений.
И так и будет записано в истории - президенту был объявлен импичмент, НЕЗАВИСИМО от того, чем закончится судебный процесс в верхней палате Конгресса - Сенате, где для отстранения президента от должности должно проголосовать 67 сенаторов из 100.

️Повторю еще раз (важная конституционно-юридическая вещь, которую почти никто не понимает и не знает) - объявление импичмента президенту = предъявление ему обвинений Палатой представителей результативным голосованием.
Ну и на десерт.
Пелоси, которая является третьим по рангу лицом США, вчера на пресс конференции заявила о том каковы предварительные результаты расследования в Конгрессе:
"В отношении президента так выглядит, что все дороги ведут к Путину".
.......................
Хорошего дня.

О.Пономарь

[reposted post] А ось і результат наших протестів



Дарка Оліфер (прессек Кучми): За підсумками сьогоднішньої роботи ТКГ в Мінську.

Виконання безпекового блоку питань Мінських угод є ключовим для повернення миру на Донбас.

Всупереч Мінським домовленостям, НЗФ ОРДЛО продовжують систематично порушувати режим тиші вздовж всієї лінії зіткнення, в т.ч. в районі н.п. Золоте та Петрівське, де у відповідності до Рамкового рішення ТКГ 2016 року має відбутися розведення сил та засобів. Українська сторона чітко зазначила: таке розведення може відбутися тільки за умови дотримання 7-денного режиму тиші на цих ділянках. Попри зобов'язання, зафіксоване Мінськими угодами, НЗФ ОРДЛО не відводить від лінії зіткнення важку артилерію, натомість розміщують на передовій танки та міномети. Окремо українська сторона наголосила на необхідності демілітаризації н.п. Кальміуське, Новоазовськ, Саханка, Кумачово, де мають бути відведені важке озброєння та техніка.

Гостро стоїть питання доступу СММ ОБСЄ до всієї території ОРДЛО включно із непідконтрольною Україні ділянкою українсько-російського кордону. Їхні патрулі зазнають систематичних перешкоджань з боку НЗФ ОРДЛО, що є прямим порушенням Мінських угод.

Гуманітарна підгрупа працює над звільненням утримуваних осіб.

В підгрупі з соціально-економічних питань українська сторона знову ставила питання відмови в ОРДЛО від рубльової зони та про повернення української державної та приватної власності, в тому числі і відновлення сплати податків до українського державного бюджету у чіткій відповідності до українського законодавства.

Українська сторона наголосила, що виконання політичного блоку питань Мінських угод є можливим виключно за умови виконання наступних пунктів: розпуск квазіугруповань "Л/ДНР", повне припинення вогню; забезпечення ефективного моніторингу СММ ОБСЄ на всій території України; виведення з території України збройних формувань іноземних військ і військової техніки; розведення сил та засобів вздовж всієї лінії зіткнення; забезпечення роботи Центральної Виборчої Комісії України, українських політичних партій, ЗМІ та іноземних спостерігачів; встановлення контролю за непідконтрольною Україні ділянкою українсько-російського кордону та виконання інших пунктів, передбачених українським і міжнародним законодавством та Мінськими угодами.

Кирилл Данильченко: Россияне дипломатически были посланы на хуй, можно так сказать. С рублевой зоной понятно и роспуском - невыполнимое условие. Димилитаризация Саханки и Новоазовска она тоже в принципе невозможна, там 25 минут езды до границы. А за Саханкой батареи и САУ на которых держится все побережье у сепаров. Само собой, как не отведут и с Трудовских, и с руин аэропорта в Донецке в город, как оно и понятно любому кто дружит с головой. Зима близко, торговля за транзит газа близко. Назвали вещи своими именами - это хорошо.


Зал памяти открыли ровно год назад.
Тогда на церемонии было все руководство страны - Президент, Премьер, Спикер.
Был Министр обороны и Командующий НГУ, был Начальник Генерального штаба, был Председатель СБУ, глава ГПСУ. Были замы МО и замы НГШ.
В общем - все (кроме министра МВД Авакова).


Сегодня такой же праздничный день.
Важный для силовиков, для всех силовиков.


Сегодня в Зал памяти пришли сотни людей.
Полторак пришел, для него это важное место.
Пришла Уляна Супрун, Артур Герасимов, Алексей Гончаренко.
Пришли сотни киевлян и гостей.


А вот от страны, были госсекретарь МО и Командующий НГУ.
И все...

Про приоритеты, да.
P.S. Хотя, он может быть прийдет вечером?
Инкогнито?

Юрий Бирюков


14 окт, 2019

Mason Lemberg:
Це, звичайно, дуже добре, що випадкова людина, яка тимчасово займає найвищий пост в країні, просить не створювати картинку для Кремля, не піддаватися на провокації тощо.

І я тут його підтримаю. Тільки тому, що провокації завтра дійсно будуть вигідні не владі, і не опозиції, а кремлю.

Тільки якось дивно воно все виглядає.
Бо чувак, який сам створював картинку для Кремля все своє життя, а останні роки ще й продавав цю картинку Кремлю за офшорні рублі, тепер хоче, щоб інші цього не робили.
Бо чувак, який будучи абсолютним нулем пішов нищити конкурента, який витягнув країну з неминучого пз..ца створеного Кремлем, раптом зрозумів, що в Кремля є інтереси в Україні і ці інтереси зовсім не мирні.
Бо чувак, який виграв вибори завдяки Кремлю, раптом задумався про те, що той же Кремль може його так само швидко знести, разом з усім його 95-м кварталом на високих державних посадах.
Бо чувак, який притягнув в Україну кремлівську агентуру, а деяких з них поставив керувати процесами, переживає, що кремлівська агентура може діяти проти нього.



Тэги: