(no subject)

Hello, my name is Petelina Natalia. I am an artist of Collectible Teddy bears since 2010. It is my hobby, a favorite thing to do, a way to express myself, and this is what makes me happy. My toys are made with love and soul, I love the process of sewing and enjoy giving life to something new. To me these bears are not toys, I believe each of them is alive! Each teddy is created in a single copy, and especially for you! My Teddy live in private collections and I will be happy if you find a little friend for yourself among them. Find your teddy! Taking it to the house, you get a lot of positivity, love and tenderness.

Добрый день, Друг! Меня зовут Петелина Наталья. Я живу в Украине. У меня педагогическое и экономическое образование. Мне нравится создавать авторских коллекционных медведей Тедди. Это мое хобби, увлечение, творчество, любимое дело и самореализация. Мои игрушки созданы с любовью и душой, я шью для собственного удовольствия, испытывая радость от процесса создания чего-то или кого-то нового на свет. Для меня эти медведи не являются игрушками, я считаю, каждый из них жив! Многие мои игрушки живут в частных коллекциях, и я буду рада, если и Вы найдете себе здесь маленького друга :)

Я создаю медведей-тедди с 2010 года и всегда счастлива, когда новый тедди находит свой любящий дом. Покупатели и Коллекционеры со всего мира до сих пор пишут мне теплые письма и оставляют отзывы.

Teddy Bears 2011
Teddy Bears 2012
Teddy Bears 2013
Teddy Bears 2015
Teddy Bears 2016
Teddy Bears 2017
Teddy Bears 2018

Participation in international exhibitions and awards:
"The Kiev fairy tale" - 2011
"The Art of the Doll" - 2011
"Hello Teddy" - 2011
«Moscow Fair"- 2012
"Hello Teddy" - 2012
"Kiev Teddy Land" - 2012
"Hello Teddy" - 2013
"Munster, Teddybaer-Total-25" - 2019

Winner URSA Awards 2013
Winner Awards Hello Teddy 2013
Winner URSA Awards 2014
Winner URSA Awards 2015
Winner URSA Awards 2016
Свободных мишек, готовых быть усыновленными, можно приобрести здесь "НА УСЫНОВЛЕНИЕ"

My shop https://petelinabears.tedsby.com

Если вы хотите купить какого-нибудь особенного тедди или оформить создание мишки на Заказ, вы можете написать мне: medvedy-teddy@ukr.net

Одно фото. Беларусь XXI века.



Так, друзья — сегодня будет пост из рубрики моего блога под названием "одно фото". Обычно в этой рубрике я публикую всякие исторические снимки, которые очень точно в одном кадре выражают суть эпохи — обязательно перейдите по соответствующему тегу в блоге и почитайте посты на эту тему (про совок, про Крымнаш и так далее).

А сегодня в этой рубрике я хочу опубликовать совсем свежий снимок, сделанный буквально вчера. Знаменитую фотографию, которая уже облетела множество блогов и мировых СМИ сделал Евгений Ерчак — отличный фотограф и мой фейсбук-френд. Фотографию можно назвать "Беларусь XXI века" либо "каратели и народ" — она очень точно выражает суть того, что сейчас происходит в Беларуси.

Несколько слов о том, что запечатлено на снимке. Вчера в центре Минска собрался стихийный марш в поддержку арестованной участницы Координационного совета оппозиции Марии Колесниковой — Марию пытались выпихнуть в Украину, и провластные СМИ уже даже заготовили (а некоторые и выдали в эфир заготовку) о том, что "оппозиция разбегается" — но Мария порвала свой паспорт и не дала молодчикам в масках совершить то, что они задумали. Сейчас Мария Колесникова находится в одном из минских СИЗО.

Стихийный марш (на который пришли в основном женщины) двигался по центру города, как вдруг его стали окружать карательные отряды — из гражданских автобусов выскакивали люди в военной форме и чёрных масках, окружали протестующих и, избивая, тащили в свои автобусы и автозаки. На фото запечатлён момент, когда загнанные карателями в угол и вставшие в сцепку женщины поют беларускую песню "Купалинка", а солдаты в военной форме и в масках окружили их и ждут отмашки для задержаний. Атмосфера в городе вчера сильно напоминала фильмы про войну и про немцев.

Вот такое происходит сейчас в Беларуси. За последний месяц в стране были арестованы тысячи человек.

А в комментариях напишите, что вы обо всём этом думаете, интересно.



Добавляйтесь в друзья в ЖЖ;)
Подписывайтесь на мой канал в telegram
Подписывайтесь на меня в facebook
На ютуб-канал тоже подписывайтесь:)
Подписывайтесь на мою страничку Вконтакте
Подписывайтесь на мой твиттер

_____________________________________________


Понравился пост? Обязательно расскажите друзьям про одно фото Беларуси XXI века, нажав на кнопочку ниже:

Между ног

МАНІФЕСТ П’ЯТОГО ПРОЕКТА.

Буде складатися з двох частин:

- постановка проблеми;
- пропозиція до розв’язання.

Перше. У нас, України, три основні, і щільно пов’язані проблеми: політична та ідеологічна розірваність, Росія, модернізація.

Почнемо з розірваністі.

В України змагаються між собою чотири основних ідеологічних полюси, чи проекти:

- еврооптимістичниц;
- націоналістичний,
- російський,

та рядянській.

Єврооптимістичний передбачає вступ до ЕС та НАТО на прийняття у національному масштабі західної ліберально-демократичної ідеології.

Націоналістичний передбачає створення моноетнічноі та монокультурної держави, на зразок Польщі, або іншої країни ЕС, праву ідеологію української експансії.

Російський передбачає створення слабкої, залежної, фінляндізованої держави, нешкідливої, лагідної, не амбіційної, слухняної та залежної від Москви.

Рядянський проект передбачає відновлення СРСР у тому чи іншому вигляді - економічний союз, військовий на інші.

Під зовнішнім тиском чотири проекти гібридизуються та тяжіють до даху основних полюсів:

- еврооптимістичний об’єднуються з націоналістичним;
- російський з радянським.

При цьому вони зберігають свою сутність та відмінності, так, наприклад, єврооптимістичний та націоналістичний конфліктують на темі ЛГБТ, радянський з російським - на питанні чи має Украина зберігати незалежність?

Найбільш впливовим тут є російський, а головною його характеристикою - утримання України поза шляхом великих амбіцій - вічною провінцією.

З такою перпективою своєї національної долі, нажаль, погодилися дуже багато українців, обравши замість космічних програм, садок вишневий коло хати.

З сімейної психотерапії відомо, що сім’ї можуть витримати будь-які випробування, доки у них є єдине бачення спільного майбутнього.

І розпадаються, навіть, маючи усі інші види благ - якщо загального майбутнього не бачать.

Головна і трагічна вада кожного з чотирьох проектів, та двох полюсів - кожен з них хоче в Майбутне, в якому нема інших проектів.

Тобто, передбачає викреслювання з майбутнього та минулого (!) тих українців, які їм особисто не подобаються з ідеологічних причин.

Раз за разом, в ході визвольних змагань, такий стан речей закінчувався для нас Чорною радою та поглинанням сусідами.

Єдиний вихід - інтеграційний та амбіційний проект Майбутнього, якій вмістить у себе сильні сторони усіх чотирьох проектів і виявиться привабливим для усіх громадян України.

Друга проблема - Росія.

На Червоній площі у Москві не так давно російська влада поставила пам’ятник нашому Володимиру Великому.

Ми змагаємося з Росією не за Крим чи Донбас. Ми змагаємося за історичну спадщину Русі, або Давньої Русі.

Ми, без цієї спадщини - щось незрозуміле, «...вигадане Австро-угорським Генеральним штабом», вони - улус Золотої орди.

У нас з Москвою - біблійний конфлікт за первородство, як між арабами та евреями.

Такого роду конфлікти належіть до класу тих, що не вирішуються.

Ми приречені на постійний конфлікт з Росією, неважливо, чи вона авторитарна, чи вона ліберальна.

Жоден конфлікт не виграється обороною.

Треба наступати, бити ворога його власною зброєю.

Виникає питанння - а хто тут «руські»?

Князі Давньої Русі - руські.

Вишневецькмй - воєвода Руський.

Хмельницький - гетьман Руський.

Гядячська унія - передбачала князівство Руське.

Дозволю собі нагадати, що «Росію» (а це слово означає «Русь» грекою, імперію) вигадав ректор Києві-Могилянської академії Феофан Прокопович.

Російська імперія це - українська ідея, головний зміст якої - право на спадщину Рюріковічей, право на зібрання земель.

Ми довго реалізовували свої амбіції у форматі створених нами Російської Імперії та Радянського Союзу.

А потім добровільно віддали їм велику історію, великі досягнення, наши амбіції.

Прийшов час повернути їх собі.

Третя проблема - модернізація.

З приблизно двохсот державних утворень у світі, лише 30-35 країн вважаються модернізованими: країни Заходу та Південному-Азійські «тигри».

Людство переживає бурхливі зміни, достатньо подивитися на досягнення Ілона Маска, щоб зрозуміти, що світ за двадцять років буде геть іншим.

Йде шостий технологічний уклад: роботодавця, штучний інтелект, докорінні зміни у виробництві, інженерії, медицині, космосі, енергетиці.

Розподіл прогнозується наступним:

- протягом найближчих тридцяти-сорока років, у новий дивний світ перейдуть шість-сім країн.

Двадцять-тридцять стануть переферією цього світу, а решта - глубоким диким полем з елементами архаїзації.

Україна намагається модернізуватися з середини 19 століття (Кирило-Мефодієвське братство).

Не вдається, через власні амбіції та плани Імперіі.

З незалежністю ми, нібито, обрали новий шлях - «европейський», або, пропонуються інші варіанти - «біларуське чудо», нова індустріалізація, тощо.

Посилання на европейський шлях - згубне для нас.

Сучасна Європа та Україна - цілком різні історичні конструкції.

Сучасна Європа сформувалася за результатами Тридцятирічної (1618-48, «чий князь, того і віра») та Першої світової війни (доктрина Вільсона: «нові національні держави мають отримати кордони за етнічним принципом).

Украіна сформована як частина імперії, має у своєму складі поліетнічне населення, культуру, землі.

Якщо підемо шляхом Польщі, шляхом є скорочення до моноетнічного складу, закінчимо операцією «Вісла», переселенням народів.

Вже маємо відтяті Крим та Донбас.

Європейський шлях до моноетнічності для нас - Україна без східних та південних областей, нова ЗУНР по Дніпру, з втратою виходу до моря.

Ми потребуємо принципово інших ідеологічних підстав для модернізації - інтеграційну ідеологію, при чому, одразу з прицілом на новий технологічний уклад.

Якщо не встигнемо до 2035 - залишимося глибокою переферією, навіть переферією переферіі.

Друга частина. Розв’язання проблеми.

Заявляємо претензію на спадщину Русі.

Перейменовуємо державу у «Русь-Україну», заявляємо світові, що ми наслідуємо унікальну та давню європейську культуру, якій щонайменше - 1500 років, і амбіційно проводитиме іі історичні та культурні сенси у Майбутне.

Хай спробує тепер Москва пояснити сепаратистам та світові, чому вони мають стріляти у «руських» і на якій підставі Крим забрали у «руських»?

Чітко визначаємо кордон між «руський» та «росіянин».

Русь-Україна дозволить еврооптимістам розвивати ідею інтеграції з Заходом, націоналістам - плекати амбіційну спадщину Святослава Хороброго, та нести український прапор за нові горизонти, радянським людям знову надасть великих амбіцій та відчуття належності до нового амбіційного геополітичного проекту, тим, хто тяжіє до Росії, поверне самоідентифікацію «руських».

Якщо зробити усе грамотно та виважено, відбудеться необхідна нам, як повітря, інтеграція ідеологічних полюсів та єднання нації заради спільного Майбутнього.

Приклад розв’язання конкретних проблем, на проблемі мови.

Єдина державна - українська.

Російська та білоруська визнається похідними від давньої української (руської) мови, і мають вільне використання на території Русі-України (що, до речі, гарантується в теперішньою Конституцією).

Але, одного інтеграційного проекту недостаньо.

Пропоную будувати не лише нову державність, а нову цивілізацію.

Я назвав її - «П’ятий проект».

Центральна ідея нової цивілізації - воля: поєднання свободи та амбіційних зусилль.

Заради Майбутнього реалізуємо традиційні національна архетипи - зокрема, Запорізької Січі:

- країна як великий творчий хаб: створити найкращі можливості для творчості для людини та громадянина, якій хоче розділіти з нами цей образ життя.

Сітка технопарків, наука, культура, освіта.

Полі-культурний проект: єдність у різноманітності культур.

Одна країна - два світи: найкращі умови для пасторальних поціновувачів «садка вишневого кола хати» та найкращі умови для техно-козаків - проекти прориву, далеких експедицій у науці, освіті, культурі та вільна участь у них.

Оце буде справжне Відродження Русі - однієї зі столбових культур світу.

Оце буде Чудо.

Оце буде справжній історичний Прорив.

- Гей-но, нові Ататюрки!

Ви усі ввійдете у світову історію назавжди.

Алексей Арестович

(no subject)

Helgi Sharp 💥 ЛОНГРІД. КРАЩЕ НЕ ПОЧИНАТИ.
Основні тези цього текста я написав майже рік тому. Наразі, коли з`явились всі ці кравчуки, деркачі, жванії та верещуки (я їх ставлю на один щабель), атаки на Пороха та на український суверенитет дивним чином синхронізувались. І всім зрозуміло чому - а кому не зрозуміло, той не зрозуміє і того, що прочитає нижче. Пишу тому, що ваші настрої "На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил." (В. Симоненко), мені не тільки не подобаються, але й здаються хибними. Поїхали...

ХТО ВОЛОДІЄ УКРАЇНОЮ, ТОЙ ВОЛОДІЄ ЄВРОПОЮ.
Невеличкий екскурс в історію.
Одразу у двох істориків - британця Домініка Лівена та американця Наума Сташевського знайшов цікаву сентенцію: «Перша світова війна почалася у тому числі з причин сутички за долю України».

Зокрема, напередодні початку цієї війни українське питання сприймалось російської правлячою елітою в якості однієї з головних загроз статусу країни як великої держави. Хоча б тому, що у 1914 році вісім українських провінцій виробляли одну третину всієї пшениці імперії, більшу частину її експортованого зерна та 80% її цукру.

Ще більш важливою була роль України у сфері важкої промисловості і видобутку корисних копалин: 70% всього вугілля імперії, 68% її чавуну, 58% стали добувалось та вироблялось саме в цьому регіоні. Якщо контроль над усіма цими ресурсами перейшов би від Росії, скажімо, до Німеччини, Берлін отримав би шанс поборотися за своє абсолютне домінування в Європі.

Навесні 1918 року так майже і сталося. Визнана за підсумками Брестського миру незалежна Україна на практиці тяжіла до Німеччини. Але Берлін тоді не зміг утримати в своїх руках головний приз тому, що був виснажений роками війни і не мав сил боротися із Совєтами. Не змогла зберегти свою незалежність і сама Україна - чи не більше з причин внутрішніх чвар, аніж експорту більшовизма з території червоного терору.

Проте, протистояння українського державницького націоналізму і шаленне бажання імперії володіти найбільш ласим шматком не вщухало жодної миті. Єдине, чого боялись у тодішній Росії - єднання українського народу.

Наведу приклад. Був у імперії такий собі міністр внутрішніх справ на прізвище Дурново. У лютому 1914 року, вже у відставці, він подав царю Миколі II аналітичну записку, в якій наполягав, що ймовірна поразка Росії призведе до революції, а тому війна з Німеччиною та її союзником Австро-Угорщиною Росії не потрібна.

Один з аргументів Дурново на користь відмови від ворожих відносин з Віднем і Берліном звучав так: в разі переможного для нас результату, приєднання до Росії населеної українцями австрійської провінції Галичини не посилить державу, а навпаки - значно її послабить. Ось як цю тезу сформулював екс-міністр: «Нам абсолютно невигідно приєднувати до нашого "отєчєства" область, яка втратила з ним будь-який зв'язок. Не слід давати розростатись українському (мазепинському) руху, збільшуючи число неспокійних українських елементів, так як у цьому русі безсумнівний зародок вкрай небезпечного малоросійського сепаратизму при сприятливих умовах може сягнути абсолютно несподіваних розмірів».

Нагадаю, що на початку 20-го сторіччя три чверті українців жили на територіях, підконтрольних Російської імперії. А чверть перебувала під владою імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа, який вважав Росію головною загрозою своєї держави. Відень заохочував розвиток української національної ідентичності як противагу польському впливу всередині своєї країни і спробам Росії стати лідером слов'янського світу. Галичина перетворилась у притулок для українських емігрантів з Росії. За їх допомоги тут шліфувались літературна українська мова і уявлення про національну історію, які не мали жодного зв'язку з російською літературою і повністю суперечили ключовим аспектам російського розуміння історії України. Тож не дивно, що ще тоді чотири мільйона українців Галичини перетворились на свого роду «антиросійський авангард».

І росіяни, які тверезо дивились на життя, це розуміли. Розуміли і панічно боялись українців. Але й чудово усвідомлювали, що без України імперія - ніщо!

Пророцтво Петра Дурново виповнилося. Період російського управління Галичиною під час Першої світової війни був занадто швидкоплинним, щоб на щось серйозно вплинути. Але в 1939 році, після краху Польщі, більша частина Галичини була приєднана до сересеру вже на постійній основі.

Перетворення її у Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську області абсолютно не змінило загального антиросійського настрою населення. Мало того: за весь час перебування Західної України в складі СРСР радянський репресивний апарат ні ГУЛАГом, ні розстрілами, ні засланнями так і не зміг викорчувати ідеї прагнень до незалежності - більшість мріяла про день, коли всі українці будуть об'єднані в єдину державу поза складом імперії.

Проте, у Совєтов були свої "козирі" - Сибір, голодомор та заселення Донбасу маргинально-кримінальним елементом з центральних та зауральських регіонів. Мета очевидна - знищити чи асімілювати не тільки українців, але й їх мову, культуру та прагення до свободи.

А тепер до наших днів.
Як і тоді, наразі імперія панічно боїться українців і, водночас, прагне поглинути всю Україну. Їм не важливо, хто у нас президент - Порошенко чи Зеленський, вони виконують своє стратегічне завдання.

Але важливо нам. Бо перший це розуміє, а другий прикидається дурником. Перший виграв боротьбу за розум, але програв тим, у кого його нема. Вже не знаю, скільки разів повторював Порошенко: Путіну не потрібен Донбасс, йому потрібна ВСЯ Україна - саме з тієї причини, що без неї імперія приречена на загибель. Але наш міні-Рейган, попри історію, попри попередження П`ятого президента, попри дані розвідки, белькоче про "мир в очах путіна"...

Не реагуючи на всі ці аспекти, зелена влада намагається заробити «славу миротворців», не розуміючи, що штовхає Україну у безодню та відкриває двері для ще більш потужної російської агресії, від якої загинуть ще тисячі українців. Ця агресія не забариться, якщо міжнародна підтримка для України стане слабшою і санкції будуть зняті. А вона слабшає сами з тієї причини, що світ бачить: українська влада ментально готова до капітуляції.

І ЩО З ТОГО?
Більшість людей, які голосували за Зеленського, наївно хотіли двох речей: зниження тарифів та миру. Ні того, ні іншого не передбачається.

Можна створити тисячі "платформ примирення" і призначити з десяток кравчуків, але вони викличуть тільки посмішку у Путіна. Як викликають посмішку їх жалюгідні потуги годувати крокодила у надіїї, що він з`їсть його останнім. Який до чорта консенсус на території, де жодного кроку ніхто не ступить без відома Москви? Щоб потім отримати легальних Пушиліна та Пасєчника в українській владі та тисячі завербованих за ці роки агентів ФСБ, які розповзуться по всій Україні?

Щодо повернення Донбасу, то коли це станеться - мораторій на будь-які вибори на термін, що дорівнюватиме терміну його окупації і, відповідно, тотальному промиванню мізків російською пропагандою. Інакше ніяк.

НОТКА ОПТИМІЗМУ.
Путін та Зеленський не вічні - переживемо їх також.
Гарячій позиційній війні бути ще 4-6 років, не менше. Думаю, цей той термін, коли у Кремлі зрозуміють, що план не вдався і вкладати в нього гроші більше безперспективно. Натомість Москва остаточно зосередиться на підтримці промосковських маргіналів на кшталт ОПЗЖ і ніколи не полишить наміру створити хаос в Україні - хто б не був її президентом.

Ще хочу відповісти тим, хто боїться, що після недолугого президенства Зеленського до влади прийдуть медведчуки-рабіновичі-шарії.

Чому ви думаєте, що українська нація, яка пережила ГУЛАГ, голодомор, московське іго та вікові гоніння, так просто складе руки?

У багатьох виборців в голові каша, але останні дослідження показують: майже 70% українців за Євросоюз, а 52% - за НАТО. Не думаю, що в їх мізках когнітивний дисонанс настільки сильний, що вони проголосують за промосковських посіпак.

До того ж, історія циклічна, а тому сподіваюсь на наступний прихід до влади проєвропейської сили - тільки тоді у Москві остаточно зрозуміють: час включати задню.

Стосовно самого Зеленського та його "миротворчих" дій... Чи то дитяча наївність, чи то природна дурість, чи то свідома робота на ворога - ми обов`язково дізнаємось. І в залежності від цього, вирішуватимемо подальшу долю цього "слуги". Слуги, який служить точно не українському народові.

Слава Україні!

Ju-ju bee bear


Ju-ju bee bear can be yours or can be a gift for someone dear to your heart ;) Pandy 22 cm, created from very delicate and fluffy faux fur, the skeleton inside throughout the body, paws on a cotter pin. Combined packing, mineral granulate, metal granulate, belly full of rubber granulate, holofiber. Wings made of organza, mesh, hand-painted. Reinforced legs bend at the joints. Nose and claws made of polymer clay, glass eyes, paw pads made of faux suede, tinted with art paint.

Collapse )

Hedge koala



Hedge - a large Australian koala, can get into your collection, created from thick, realistic, artificial, German fur, size 40 cm sitting, weight about 1.2 kg.
The connection of the head and body with the help of the skeleton, all the legs are connected to the body with the help of the skeleton, can take any position, very tactile, I want to hug)
Combined stuffing “live effect” - natural sheep wool, mineral granulate, holofiber, belly full of rubber granulate. Glass eyes, nose and claws are made of polymer clay, paw pads made of artificial leather. Each finger has a soft wire, you can bend your fingers and paws. Ears also take a different shape.

https://petelinabears.tedsby.com/en/55949/hedge-koala
Collapse )

Eiko is a panda baby



Eiko is a panda baby, can be included in your collection, created from thick, realistic, faux fur, sitting 30 cm in size, weight about 800 g.
The connection of the head and body with the help of the skeleton, all the legs are connected to the body with the help of the skeleton, can take any position, very tactile, I want to hug)
Combined stuffing “live effect” - natural sheep wool, mineral granulate, holofiber, belly full of rubber granulate. Glass eyes, nose and claws are made of polymer clay, paw pads made of genuine leather.

https://petelinabears.tedsby.com/en/55900/eiko-panda-baby
Collapse )

Eduardo


Eduardo koala 32 cm, created from faux German fur, skeleton inside throughout the body, paws on a cotter pin. Combined stuffing, mineral granulate, belly full of rubber granulate, hollowfiber. Reinforced paws bend at the joints, fingers bend, he can hold leaves or your finger) Polymer clay nose, glass eyes, paw pads made of faux suede, tinted with art paint.
https://petelinabears.tedsby.com/en/55710/eduardo-koala
Collapse )

(no subject)


Šiko panda bee can be yours or can be a gift for someone dear to your heart ;) Pandy 22 cm, created from very delicate and fluffy faux fur, the skeleton inside throughout the body, paws on a cotter pin. Combined packing, mineral granulate, metal granulate, belly full of rubber granulate, holofiber. Wings made of organza, mesh, hand-painted. Reinforced legs bend at the joints. Nose and claws made of polymer clay, glass eyes, paw pads made of faux suede, tinted with art paint.

The panda bee Šiko has found a home. If you don't want to miss new teddy, please click "Follow the artist" in my store https://petelinabears.tedsby.com
Collapse )

Zi-zi bee bear


Zi-zi bee bear can be yours or can be a gift for someone dear to your heart ;) Pandy 22 cm, created from very delicate and fluffy faux fur, the skeleton inside throughout the body, paws on a cotter pin. Combined packing, mineral granulate, metal granulate, belly full of rubber granulate, holofiber. Wings made of organza, mesh, hand-painted. Reinforced legs bend at the joints. Nose and claws made of polymer clay, glass eyes, paw pads made of faux suede, tinted with art paint. https://petelinabears.tedsby.com/55247/zi-zi-bee-bear
Collapse )